2011-03-21

8 Березня на березі моря

Вже декілька років підряд ми дружньою компанією виїжджаємо в Крим на вихідні дні в честь 8 Березня. Їздили пару разів з велосипедами а останнім часом ходимо пішки. Цього разу вибрали не складний але цікавий маршрут. 
Приїхавши потягом в Сімферополь, ми на рейсовому бусику виїхали в сторону Ялти. Вийшли ми на повороті до Масандрівського палацу ...
Неквапливо ми пройшлись до нього звикаючи до наплічників за спиною ...
Сам палац та подвір'я біля нього виглядають доглянутими. Але після зими ще немає свіжої зелені та яскравих квітів ...
А це мабуть тіпа гігантські "яйца Фаберже", одне з них впало разом з колоною на якому воно було ...

А замок охороняюсь різноманітні химери ...
Далі ми під'їхали до ринку в Ялті, затарились продуктами і помандрували через набережну в Лівадію. Проминувши там палац вийшли на "Сонячну (Царську) тропу" і пішли на Хрестову гору, що за Ореадною. 
Поки до неї дійшли то вже стемніло і вже у темряві шукали місце під намети ...
Зранку вже більше розгледіли місце на якому ми зупинилися, воно виявилося просто чудовим ...
Потім зустріли Оксану з Маріанною, які приїхали зранку з Харкова. Накормили їх гречаною кашею, та вирушили всі разом по тропі аж до Кореїзу.
Спочатку в планах було спуститись до моря і пожарити там млинці, саме масляна була, але закупивши продукти на пару днів, ми виїхали в Ласпі. Там сходили на видовий майданчик і сфоткались на фоні місцевих пам'яток ...
А далі був крутий підйом на г. Куш-Кая, де вирішили розбити свій табір ...
Швидко поставили намети та переодяглися в теплі речі, бо вітер був холодним. І тут уже почало темніти. Одна Оксана взялася жарити млинці а друга Оксана намазувати на них ікру а ми бистро їх поїдати ...
Потім варили глінтвейн та грілися біля багаття. Ось так ми відсвяткували масляну на природі...
Зранку Максу не спалося в холодному тенті і він почав потрохи всіх піднімати. На вулиці було морозно, десь мінус 4 градуси. Виліз і я з теплого спальника і ми пішли фотографувати краєвиди з гори ...
Довго ми не засиджувалися на місці, попили каву та двинули вперед, щоб зігрітися. Краєвиди в цих місцях просто чудові ...
 
Дійшли ми до г.Кокія-Кая, на якій раніше була військова база. Тут ми організували собі обід. Дівчата швидко зварили смачний кашу-суп.
Підкріпившись скромним обідом ми продовжили свій маршрут ...
По дорозі зустрічали багато первоцвітів, які так радували око. Відчувалася справжня весна ...
Далі ми йшли доволі крутими схилами десь по середньому рівні гірської стіни мису Айя ...
Доволі таки цікава стежка виявилась, раніше по ній я не ходив. І в мене все перепитували: так куди далі йти, коли стежка десь ховалася за черговим поворотом. А я у відповідь проспівував: там за поворотом снова поворот ... )
І все ж ми встигли спуститись на берег моря в Інжирі  і розставити там намети ще до заходу сонця ...
Далі традиційна вечеря та глінтвейн. Але цього разу кругом нас бігала лисиця, яка хотіла чимось поживитися. Вона зовсім знахабніла і пошарилася в нашому наметі. Макс замахався її проганяти. І таки вона нас "поімела", а точніше нашу ковбасу та сир. Ми підвісили продукти повище на дерево, але вона таки допригалась до ласого сиру та ковбаски. А ми так мріяли зранку попити каву з сиром ...
... А зранку настало 8 Березня, і чоловіча половина почала підготовку до поздоровлень ...
Нами був помитий посуд, зварена кава і подана нашим дамам в намети ... А ще ми зварили їдло ... правда, вже не пам'ятаю з чого ...
А коли вже наші чарівні жінки повиходили (чи повилазили) з наметів, то ми їм вручили по скромному подарунку, напоїли шампанським та пригостили цукерками. А шампанське не так просто було відкоркувати: само не стрельнуло та ще штопор зламався. З третьої спроби таки вдалося відкрити пляшку.
Після церемонії поздоровлень та швидкого сніданку ми перемістились в Балаклаву.
По дорозі зустріли двох мужиків в зеленій формі та декілька літніх жінок, які далеченько забрили по стежці від Балаклави. А коли піднімались до башт Чембало, то вітер був такої сили, що якби не наші наплічники то здуло б нас нафіг в море )
На міському пляжі біля рибного ресторану, не довго думаючи, під впливом запаху смаженої риби, ми перемістили на другий поверх цього закладу ... де смачно поласували рибними стравами з вином ...
Далі перейшли в інше кафе поласувати фірмовим маковим десертом, який ми відкрили рівно рік тому назад. 
На цьому і закінчилася подорож для більшої половини нашої групи ...
... і залишилися ми з Максом удвох ... хоча нам пропонували їхати разом додому. І все ж ми вирішили ще одну ніч провести на закинутій військовій Батереї № 19. Намет ми поставили прямо в ДОТі ...
А зранку ми побачили зверху, що Балаклаву присилало невеличким сніжком ...
Дещо таки місцями Балаклава має не привабливі види: кар'єр, що прямо перевалюється до бухти, напівзруйновані пам'ятки, розграбований підземний завод (нині музей) ... а на воді стоять шикарні яхти ...

Макс сходив в підземний завод-музей по ремонту підводних човнів ...
... а потім ще пофоткав кота, що грався з наплечником ...
... А далі ми вже обідали на привокзальній площі в Севастополі ...
... і вже потім в потязі ділились враженнями з іншою полтавською групою, яка також подорожувала в Криму але з велами ...

4 коментарі:

Анонім сказав...

Красотища то какая!!! Извините за мой французский )))

mandry сказав...

дякую за коментар )

Victor Polyanko сказав...

Сподобалася розповідь :-) Сам бував у багатьох тих місцях, але більше як екскурсант, ніж турист. Якось думалося, що там все перекрито і з наплічниками не пройти. У вас не було проблем з проходженням, особливо на території Великої Ялти? Ну, тобо, лісники не чіплялися чи ще хтось?

mandry сказав...

В районі Великої Ялти пройшли без перешкод, лісників не зустрічали. Якщо йти ближче до моря то там вже пансіонатів та іншого повно. Сонячна тропа відкрита, але з часом вже більше сторуд стає біля неї. Так что може таке бути, що замість лісу будем серед будинків питляти )